Кандидат сільськогосподарських наук, директор з виробництва групи компаній «УКРЛЕНДФАРМІНГ» Василь Лобода (ULF Олега Бахматюка) розповів про проблеми з запровадженням ринку землі в Україні.

Питання які пов’язані з ринком землі надзвичайно актуальні, оскільки щоденно лунають політичні гасла, які кардинально різняться: хтось пропонує негайне запровадження продажу землі, а хтось — продовження мораторію.

директор з виробництва групи компаній «УКРЛЕНДФАРМІНГ» Василь Лобода (ULF Олега Бахматюка)
директор з виробництва групи компаній «УКРЛЕНДФАРМІНГ» Василь Лобода (ULF Олега Бахматюка)

Проблема в тому, вважає Василь Лобода, що в Україні на землю дивляться, як на засіб спекуляції – сьогодні куплю, а завтра здам в оренду або дорожче продам. «В Європі, якщо землю купують не для докладання власної праці, а для вкладення коштів, доходи від діяльності на ній оподатковуються на загальних підставах, а якщо для перепродажу – то ще й сплачують додатковий податок».

Як би не хотілось, але знову відкладати питання відкриття ринку землі на потім не вдасться. МВФ виділив черговий транш кредиту й очікує від України виконання однієї з вимог оновленого меморандуму — ухвалити закон про оборот сільськогосподарських земель.

Процес по формуванню ринку землі в Україні зупинити вже не можливо і головне з чого потрібно починати — це розробка проекту концепції національної моделі обігу земель сільськогосподарського призначення.

У концепції слід визначити покрокову дорожню карту поетапного запровадження української моделі обігу земель с.-г. призначення та законодавчого врегулювання цього процесу. Це дозволить зняти соціальну напругу в суспільстві та припинити спекуляції навколо цього питання. «Тільки після отримання згоди суспільства на проведення земельної реформи, обговорення її у фаховому середовищі та погодження з громадськістю можна розпочинати виконання зазначеної роботи», — акцентує Василь Лобода.

Прийняття проекту закону про обіг земель зовсім не означає, що ринок відразу буде запроваджено. Проект закону може містити запобіжник — положення про перенесення запровадження ринку землі на період, який можна буде узгодити. Цей період необхідний для комплексного напрацювання всіх законодавчих і підзаконних актів.

Право на придбання земель с.-г. призначення на першому етапі (5- 10 років) має належати виключно громадянам України, територіальним громадам і державі в особі спеціальної установи.

Продавцем земель державної власності має бути держава в особі спеціальної установи, яка буде здійснювати продаж земель на конкурсних засадах.

Покупці — громадяни України, територіальні громади.

Продавцями земель приватної власності на цьому етапі повинні бути громадяни України, покупці — держава, територіальні громади або громадяни України.

На другому етапі продавцями землі державної або приватної власності можуть бути в тому числі юридичні особи, зареєстровані в Україні.

Переважне право на придбання земель с.-г. призначення, по аналогії з європейськими країнами, повинні мати спадкоємці, орендарі земельних ділянок, власники суміжних ділянок, члени фермерських господарств, територіальні громади та держава.

З метою максимального уникнення корупційних проявів при запровадженні ринку обігу земель необхідно законом встановити правила його функціонування та визначити перелік усіх можливих обмежень і заборон. Зокрема в законі, який має регулювати обіг земель, повинно бути сказано, які саме землі підлягають продажу, хто має право продавати та купувати землю, встановлено площу земель, яка може бути у власності громадянина України та мінімальну ціну продажу земельної ділянки (не нижче її нормативної грошової оцінки).

Обмеження, яке сприятиме запобіганню скуповуванню та перепродажу земель, — заборона на продаж ділянки протягом 5 років з моменту її придбання (у разі продажу має застосовуватись підвищена ставка податку в розмірі 100% нормативної грошової оцінки земельної ділянки чи значно підвищена ставка державного мита).

Дискусійним залишається питання, чи надавати нерезидентам, іноземцям, право на купівлю землі. На початковому етапі формування ринку доцільно ввести заборону на придбання ними у власність с.-г. земель. У подальшому ці обмеження можна буде частково або повністю зняти.

Вирішальну роль у регулюванні ринкового обігу сільськогосподарських земель має відігравати держава. За нею повинно залишитися право обмежень на ринковий обіг земельних ділянок, вилучення їх у разі нецільового використання та здійснення контролю за процесом ціноутворення на організованому земельному ринку, особливо на початкових етапах його запровадження.

«Наступне завдання – маємо думати, як перевести сільські громади на активну позицію, щоб теж, як в Європі, продумували, планували та впливали на розвиток своєї економіки, на джерело своїх майбутніх доходів та податків. Щоб були спроможними та відповідальними, а не кивали на центральну владу. Тільки таким чином стане розвиватися село і дасть можливість повною мірою використати колосальний людський потенціал», — упевнений фахівець у галузі сільського господарства.

Однак усе це можливо, на його думку, лише в тому разі, коли основою сільського господарства стане сам селянин. Причому активний. В іншому разі селяни так і залишаться безправними, не будучи реальними господарями на своїй землі та не маючи реальної перспективи.